Напевно, важко знайти в Харкові ще одну вулицю з такою строкатою історією. Сюди, на вулицю Артема, переїжджали найрізноманітніші установи, причому вже «на місці» вони міняли свою назву й призначення з калейдоскопічною швидкістю. А спочатку тут був похмурий провулок, що виводив до одного з міських цвинтарів. І що одержав характерну назву: Старокладбищенський (не єдиний в місті: назва була звичайною). Ховали на цьому цвинтарі з 1803 по 1823 роки. Місця поховань, як і зараз, виносили на окраїну міста, і хто ж двісті років тому міг припускати, що тут буде центральна частина мегаполіса?

На початку XX століття, коли тут відкрили жіноче єпархіальне училище, вулиця стала називатися Єпархіальною. Ще більшу солідність їй додав будинок Комерційного інституту, побудований в 1914-1916 роках на розі Єпархіальної й Басейної (нині Петровського) по проекту знаменитого архітектора О.М. Бекетова.

Деякі навчальні заклади царської Росії допускали спільне навчання чоловіків і жінок. До їхнього числа належав і Комерційний інститут, утворений в 1910-х роках на базі Вищих комерційних курсів при Комерційному училищі.

Далі (в 1915-1916 р.) він встиг побувати Варшавським інститутом: оскільки німецькі війська проривалися до Варшави, цей російськомовний навчальний заклад переїхав до Харкова.

Після трагічної й несподіваної смерті революціонера Артема (Федір Сергєєв) в 1921 році під час випробування аеровагона Єпархіальну вулицю перейменували у вулицю Артема.

В інституті, де спочатку вчили комерції, у післяреволюційні 20-ті роки стали вчити комунізму, і він одержав назву Комуністичного. З ліквідацією Комуністичного інституту польсько-харківський симбіоз продовжився: у цьому будинку якийсь час розташовувався сільськогосподарський інститут імені В. Докучаєва, заснований у польському місті Маримонт. Сільськогосподарський інститут згодом виїхав у селище Комуніст, а у 1978 році будинок було передано ХІМЕСГу.