Світла пам’ять

Небеса лиш кращих забирають,

Як тяжко нам без Вас, вони незнають.

Посіріли будні, навкруги затихло все

І відголосся стін гірку печаль несе.

 

Вже стільки днів пройшло як Вас не стало,

Багато слів про вічну пам’ять пролунало.

Та серця завмерли від тяжкої втрати,

Ми будем завжди Вас любити й пам’ятати.

 

Душевна біль все виривається на волю,

Та ніхто не в змозі поміняти долю.

Вас не тільки ректором ми величали,

А лідером й наставником вважали.

 

Низький уклін за все, що Ви робили,

Що в колектив вкладали стільки сили.

За безсонні ночі і глибокі хвилювання,

Спасибі Вам за всі старання!

 

Яницька Євгенія, студентка 31-МН групи